Yeah... whatever... :/

... тоді, коли немає з ким подивитися Вонг Кар-Вая на вихідних

( You are about to view content that may only be appropriate for adults. )

Для последнего скетчнайта в трэшфайтах

чё-т совсем рисовать разучилась за эти недели. пришлось заново учиться. получился какой-то блин несчастный эйрбрашинг.

( фистинг )

( Лучезарный )

( ..:: click-clack ::.. )

наврала. вот картинки.
скетчей накопилось - неперекрасить

( пасмареть )

( Read more... )

( fullsize  )

( fullsize )

хосспади бля как всё заебло ну наконец-то эта железяка работает добрый день, дамы и господа

когда-то давно, много много сотен лет назад я, полная надежд и оптимизма, отправилась в некое обиталище говн именуемое радиорынком в надежде на: 1 - подешевле, 2 - нвидия, 3 - чтоб работало. первые два пункта решились какбе сами собой незаметно и безболезненно. при выполнении последнего пункта мир стал злым и недружелюбным. с того самого рокового дня мир становился таковым более чем неоднократно.

первый экземпляр (какое-то-пыльное-говно-за-стопиисятгрн) невозлюбил дрова. нивкакую. даже неоднократно недопереустановленная хорошая годная 7-ка не удовлетворила сие исчадие ада для бушных видух и тех, кто их продаёт доверчивым ебанутым идиотам типа меня здравствуйте. кстати, за обширный спектр заподл вкладки "безопасность" ребята из майкрософта должны самостоятельно оторвать себе яйца.

второй экземпляр (какое-то-ещё-более-пыльное-говно-за-стопиисятгрн) поступил более честно, просто не запустившись. на следующий день был отнесён взад и поменян на деньги под унылые попытки наебсти, типа "у вас материнка говно".

оказавшись дома наедине с полторавиндой и генератором уже ставшими привычных маджентовых сеточек я наконец-то задумалась. ненадолго к сожалению, потому что меня вскоре накрыли различные днерожденные алкогольные испарения и здравый смысл был снова утерян. в перерывах немного рисовала, но от тоски и без души, так что не покажу. потом традицонно отвалился инет, что в сложившейся ситуации меня только улыбнуло. ночью снился Лебедев. мы пили пиво и обсуждали проблемы современной иллюстрации. сказал мне, что всех после Дюрера нужно зарыть и расстрелять. проснулась в холодном поту.

к счастью, вышеизложенные события ускорили получение мной наследства в виде 9600GT. жизнь пообещала стать приятной, лёгкой и ссука опять наврала. чистенький образ третьего сервиспака накаченный заместо старого засранного второго вывалился в бсод. откусив кусок стола, я вновь переустановила 7-ку. неоторванные яйца с копирайтом майкрософта мелькали перед глазами и гадко улыбались. всё было чудесно. но наждачность и глючность поставленной винды показала, что снова не свезло. мозг, превратившийся к этому моменту в спинной, потребовал автопилота и ушёл в отпуск.

автопилот у меня умница. налил мне чаю, накатил второй сервиспак, поставил дрова, погонял фолл на максимуме, хвастливо покрутив полусотней фпс перед моим усталым носом и отправил меня спать. снился апокалипсис.

но это всё хуйня, ребята. я снова могу рисовать :)

слава роботам…

• 14:12 пробую одягати пов*язку на роботі (ніби ж шмонають магазини) - мене від неї нудить. не хочу ригати на покупців... #
• 17:13 зовсім не той божевільний (до нас часто заходить один)вирішив, певно, прочитати повністю одну з книг (навіщо ж купувати?) другу годину читає #
• 18:53 як приємно дізнатись, що з метро все погано, коли вже пересів на автобус. єй богу, навесні пішки піду. #
• 18:59 ну ладно я в книгарні по 8 годин на день... але ж я в ній працюю! #

помічний і хвацький LoudTwitter

14.11.2009

Продолжаем разговор. Надо ченить подинамичнее нарисовать будет.

( ..:: click-clack ::.. )

одна з, як виявляється, неочевидних переваг нанораймо - поява на виході тексту в екстериоризованому вигляді: не в задумах і роздумах, а в якомусь із ходових форматів (принципово не важливо, в якому), у вигляді роздрукованого тексту на папері, у пам'яті читачів (нехай всього пари), враження яких не будуть тотожні авторським.

інше нотувати не треба, сформується саме ближче до завершення (а краще, після). є певна сума чергових зауважень, але це от, вкупі зі вчорашнім, нехай поки існує в якості наріжного каменя.

в інституті я себе почував значно розумнішим, і часу було більше, і просто - це було (а отже, загуло), і тоді написати "Парад Уродов" за кілька місяців, або перший розділ "Дори" за кілька днів (окей, пару тижнів - насправді я не пригадую темпу, але це єдиний більш-менш завершений розділ на сьогодні) - було нормально.
тоді ж я почав (як і "Парад...", це була така форма спілкування текстами) цикл із чотирьох оповідань. перше, "Блюзмена", написав майже одразу (правда, зі звичкою писати "з першого разу" давалося нелегко - але я міг шість годин поспіль просидіти перед монітором, про кількість часу дізнаючись тільки постфактум). Друге, "Птахолов", писав близько року, з перервою приблизно в рік, і досі не набрав його (цікаво, чи розберу я місцями почерк і нотатки по перетасуванню деяких фрагментів) третє, "Сестри", теж, з великими паузами, роки два. Над останнім я пару років думав, десь із півроку-рік тому написав пару фрагментів для початку, після чого вирішив, що треба ще поготуватися - прочитати одну повість Шевченка (до якої я дістанусь за півроку-рік, читаючи зібрання в 5 томах і чергуючи це читання з іншими книгами), ще одну книгу про це і про те...

це так, в якості прикладу.
в собі я переконаний - безумовно, колись буде дописано й "Дору", й це оповідання. але за останнім оповіданням почнеться ревізія попередніх трьох...

а це от ігрове нахабство просто не дає змоги зосередитись на роздумах і підготовці - і слава Богу.